30 C
Kopychyntsi
сьогодні 23.03.2024
Архів новин 2006-2018КультураМар’яна Савка та «Бостон-джаз»

Мар’яна Савка та «Бостон-джаз»

-

На Третьому Весняному Київському міжнародному книжковому ярмарку відбулась подія, котру ми не змогли пропустити. А саме презентація нової книжки візій та віршів нашої землячки Мар’яни Савки – „Бостон-джаз”. Як пройшла презентація та коротеньке інтерв’ю із поетесою читайте далі.

Слід сказати, що сама виставка була організована на високому рівні. Це й не дивно, адже тут зібрались головні українські та міжнародні видавці. Отже, помандрувавши залами виставки, все-таки у 16 годині потрапили у зал для презентацій, де й мала відбутись презентація книжки.

 
 
Початок презентації

Сама презентація відбулась вчасно, без жодних запізнень. Презентацію почав головний редактор видавництва „Факт”, котре власне й видало цю книжку, зі слів гарячої любові до Мар’яни та її поезії. Навіть на правах видавця, попросив Мар’яну зачитати два улюблені вірші з цієї збірки – „Приватні листи” та „Анонімні коханці”.

Авторська декламація віршів

Саму презентацію пані Мар’яна почала не типово, як для такого роду презентацій. Тут не було типового сидіння за столом, а навпаки – живе спілкування з читачами-слухачами.
Вийшовши перед презентаційним столом до слухачів, Мар’яна почала розказувати про процес та історію написання цієї збірки та, власне, читання віршів. Останнє ввело слухачів в культурний-шок. Настільки глибокою і проникною може бути поезія. І справді дуже чудові та глибокі вірші. Деякі вірші супроводжувались коротенькою історією їх виникнення. Продемонстровані ілюстрації гармонійно вписувались до кожного прочитаного вірша. Дослухавши авторку до кінця, аудиторія не обмежилась і на запитання. Лунали як „джазові” так і запитання дещо особистого характеру. Насамкінець Мар’яна поділилась своєю ідеєю створення так званого свята джазового декламування віршів, вечору джазу, на якому в акомпанемент музики декламувались би вірші. Слід сказати, що він буде мати свій початок вже зовсім скоро – 3 квітня у Львові. Також Мар’яна висловила сподівання, що даний проект не обмежиться лише Львовом, а стане так званим подорожуючим проектом по джазових містах, таких як Київ, Дніпропетровськ та Одеса.

 
Автограф-сесія

 

А цей автограф для нашого сайту

Після проведеної презентації авторка перейшла до виставкового стенду видавництва „Факт”, де й провела автограф-сесію та дала коротеньке інтерв’ю для нашого сайту „kopychynsti.com.ua”. Ось його фрагмент:

– Один із Ваших віршів присвячений одному з джазових концертів на котрому Ви побували. В Америці Ви були лише на одному з таких джаз-концертів?

Ні, я бувала на різних. Але цей перший, мабуть, був таки головний.

– Чому саме чорно-біла фотографія?!

В принципі, в мене і у віршах присутні чорно-білі мотиви – чорно-біле кіно, світло і тінь. Для мене світлина в першу чергу промовляє, власне, як різновид, близький до чорно-білої графіки, вона дуже багатовимірна насправді, хоч ніби й чорно-біла. І знову ж таки це певна стилістика, яка би не розбивала цілості книжки на різні кольорові шматки, а підтримувала би тут внутрішню тему кольорову, власне чорно-білу. Єдиний кольоровий акцент в цій книжці – це є моя фотографія на звороті обкладинки, як присутність автора поза книжкою як такою, і відсторонений погляд на саму книжку і на те, що відбувається у ній. Я теж є на деяких фотографіях в книжці, але я в цьому випадку радше як об’єкт.

– На презентації Ви казали, що Америка не така, про яку Вам розказували. Чи варто Україні уподібнюватись до американського типу життя?

Звичайно, нам потрібно розвиватись в руслі того, що в нас вже є, що в нас вже генетично закладено, того, що історично склалось, що йде від предків, не втрачати той зв’язок, який у нас вже є. З іншого боку, нам не можна бути закритими і глухими до цілого світу. І я би дуже хотіла бачити Україну як країну відкриту до цілого світу. Я себе так само усвідомлюю українкою – людиною світу.

– Ви тривалий час подорожували Америкою, чи доводилось зустрічати когось із земляків з Копичинців, та й взагалі українців?

В мене така була ідея, я думала, що зустріну своїх земляків з Копичинців, але вони чомусь зосереджені в м. Чикаго, а я якраз в Чикаго не бувала.

– А в Бостоні?

А в Бостоні я зустрічалась з кількома львів’янами. Перша людина, з якою я дуже хотіла поспілкуватись українською тому, що після тижня суцільно англомовного навалу інформації, я звичайно швидко втомилась і дуже хотіла вже з кимось поговорити українською. І знайшла можливість, що один мій знайомий в Бостонському університеті знає хлопця зі Львова, і він дав мені його номер телефону. Я одразу ж зателефонувала, кажу: „Ви зі Львова? Я також зі Львова, давайте зустрінемось”.

Фото: opryshok

попередня статтяКнижкова ярмарка “Медвін”
наступна статтяВеликий дурман
Тарас Демчукhttps://dyoma.pp.ua
Засновник та адміністратор сайту Копичинці та околиці. Люблю своє рідне місто, хоча живу і працюю вже багато років у Києві. У вільний час подорожую та люблю читати книги

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

ВІЙСЬКОВО-ПАТРІОТИЧНИЙ ВИ...

У Копичинецькій Громаді відбувся військово – патріотичний вишкіл «Юний патріот» присвячений до Дня захисника та захисниці України та Дня українського...

Професійний цілодобовий д...

Територіальний центр соціального обслуговування надає послуги людям, що потребують сторонньої допомоги (літнім людям та особам з інвалідністю). Ми по...

Копичинецькі пауерліфтери...

Пауерліфтинг - це силовий вид спорту, коли спортсмен долає вагу. До нього входять три основні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги леж...