Насамперед прошу вибачення за те, що так пізно пишу цю статтю, адже в мене просто катастрофічно бракує часу
11 жовтня у нас в місті відбувався Тереновий змаг за участі копичинецьких пластунів. Це перша така акція на наших теренах…
Метою заходу була пропаганда здорового способу життя. Завдання полягало у тому, щоб пройти усі точки, позначені на карті м.Копичинець (а їх було18) і набрати найбільшу кількість балів. Дійшовши до кожної точки, потрібно було сфотографуватися усім складом біля неї (звісно окрім фотографа ), заборонялося використовувати будь-який вид транспорту.
Усього було 7 команд: 5 – від школи-гімназії: «Вродливе м’ясо», «Українські дівки», «Україночка», «Вареники» та «Контрбойз» і 2 – від другої школи: «Блискавка» та «Вовки». Перемога визначалася окремо серед хлопчачих і дівочих команд.
Я була у команді «Вродливе м’ясо», тому багато фото буде саме з нами.
Змаг почався з урочистого відкриття та жеребкування команд, після чого ми одразу ж мали виконати перше завдання – стрільба з пневматичної зброї. Виконували по 3 людини із команди, бо не вистачало куль.
Наш маршрут виглядав так:
1. Пам’ятник 60-річчю депортації українців з Лемківщини;
2. Пам’ятник землякам, які загинули у Другій світовій війні;
3. Пам’ятник землякам, які загинули у Другій світовій війні;
4. «Сей хрест поставлено на хвалу Всевишньому» (приблизно десь на Калинівщині);
1. «Пам’ятник споруджено громадою Калинівщини»;
2. Пам’ятник святої Богоматері на вул. Стефаника;
3. Пам’ятник на вул. Б. Хмельницького;
4. Хрест у полі;
5. Капличка біля озера;
6. Меморіал Борцям за волю України;
7. «Пам’ятник збудований на славу Божу від громади»;
8. Меморіал Борцям за волю України (старий);
9. Знак копичинецького лісництва на в’їзді в с. Емелівка;
10. Пам’ятник присвячений євреям;
11. Капличка побудована на честь Успення Пресвятої Богородиці;
12. Церква Воздвиження Чесного Хреста;
13. Музична школа.
Пам’ятник 60-річчю депортації українців з Лемківщини
Пам’ятник на вул. Б. Хмельницького
Пам’ятник невідомому мотоциклісту
Пам’ятник святої Богоматері на вул. Стефаника
Хрест у полі (хто знає де це?)
"… Ми йдем вперд. Над нами вітер віє…"
На Меморіалі нас чекали ще два завдання.
Перше – заспівати як найбільше пісень про Україну і повстанських за 3 хв.
Друге – розпалити багаття: у квадраті десь метр на метр було сховано 6 сірників і сірку до них, потрібно було їх відшукати, потім їх замінювали на сухі і ми повинні були запалити багаття лише з листя і сірників. Хух…, із цим ми справились добре.
Шукаємо сірники
Наступна точка – пам’ятник євреям. Там нас теж чекало завдання – «Мишоловка». Там ми теж показали хороший результат – 45 сек., що було найкраще серед дівчат.
Пам’ятник присвячений євреям
Наш останній пункт призначення – капличка біля озера
Фінішували ми, «Вродливе м’ясо», другими. Розрив між нами і «Україночкою» складав усього кілька хвилин. Проте час тут – не головне, ще враховувалися набрані очки. Отож у загальному заліку перемогла команда… ні не ми , а команда з другої школи «Блискавка». Але це трішки не справедливо, адже були свідки, які бачили, що ця команда використовувала послуги таксі. За що дискфаліфіковують. У кожного своя правда. Тому ми не хотіли влаштовувати «розбори» і залишили все як є.
Дуже засмучує той факт, що деякі учасники «Блискавки» є дуже конфліктними і просто не вміють спілкуватися з людьми, які й організували їм усе оце. Дуже прикро! Я була трішки інакшої думки про цих дівчат 
. Друге місце розділили між собою «Вродливе м’ясо» і «Україночки», третє – «Українські дівки».
Серед хлопців переможці «Вовки», друге «Контрбойз» ну і третє «Вареники».
Змучені учасни, адже стільки кіл намотали по рідному містечку 🙂
Усі команди майже однаково нагороджували: плеченько + сочок, переможці мали ше по шоколадці.
Після цього ми ше грали багато цікавих ігор: «Що у мене в штанах», «Город», «Стрічка», «Статуя кохання» і ще дуже багато, навіть назви позабувала.
"Стрічка"
Того ж дня відбулось закриття. Скажу, що мені усе дуже-дуже сподобалось! Хочу одразу ж подякувати організаторам: Танькову Олегу та Богачику Миколі. Велике вам спасибі, хлопці!
Висновки також дуже втішні: виявляється у нас іще є діти, яким цікаво щось робити, вивчати, готувати. Наша молодь ще не така безнадійна, як ми собі думали !!!
